В слухавці твій голос пролунав,
В серці зачепив струну печальну.
Ти колись кохання розтоптав,
І мене ти відштовхнув безжально.
Ким тоді для тебе я була?
Та ніким, ну просто так – знайома,
Я ж страждала, спати не могла,
Цілу ніч блукала я по дому.
Дім порожній, по кутках печаль,
І самотність загляда у вікна.
А мені кохання того жаль,
Та без нього жити я вже звикла.
Думала, що час уже настав,
Той, коли в душі все відболіло.
Голос твій кохання нагадав,
І струна печальна забриніла.